Корекційно-розвивальна робота – це система заходів, що дозволяють вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які зазнають труднощі у навчанні і дошкільній адаптації..
Основне завдання корекційно-розвивальної роботи – підвищення загального рівня розвитку дитини; восповненя прогалин її попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.
Умови організації корекційно-розвивальної роботи:
- наявність у закладі соціально-педагогічної служби;
- наявність підготовлених щодо цієї роботи логопедів і дефектологів;
- відповідна матеріальна база і методичне забезпечення;
- включення у функціональні обов’язки методиста, пов’язаних з корекційно-розвивальної роботи;
- організація постійно діючої консультативної служби для дітей та батьків.
Методи і прийоми здійснення корекційно-розвивальної роботи узгоджуються з ідеями і принципами педагогічної підтримки.
Предметом педагогічної підтримкиє процес сумісного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, що заважають їй зберегти власну людську гідність і самостійно досягати очікуваних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, житті в цілому. Здійснення такої педагогічної підтримки базується на принципах:
- згода дитини на допомогу і підтримку;
- опора на наявні сили і потенційні можливості особистості;
- віра у ці можливості;
- орієнтація на здатність дитини самостійно переборювати труднощі, долати перешкоди;
- співробітництво;
- конфіденційність;
- доброзичливість й безоціночність;
- безпека, захист здоров’я, прав, людської гідності;
- реалізація принципу “не нашкодь ”;
- рефлексивно-аналітичний підхід до процесу і результату.
На сьогоднішній день педагогічному колективу доводиться працювати з дітьми яких визначають як «дітей з труднощами розвитку» або «дітей з обмеженими психофізичними можливостями».
Це такі категорії дітей:
– діти з порушенням здатності до навчання – характерний значний розрив між досягненнями в певних сферах і загальним рівнем інтелекту; можуть спостерігатися проблеми з мовою, читанням і письмом;
– важковиховувані діти – виявляють несприятливість і опірність щодо виховного впливу;
– педагогічно запущені діти – навчання, виховання і розвиток яких представляє важку педагогічну задачу;
– діти з патологічними відхиленнями психіки, що важко піддаються виправленню, коригуванню.
Здійснення реабілітації таких дітей містить в собі систему педагогічних заходів, що спрямовані на включення дитини у соціальне середовище:
– залучення до навчальної, пізнавальної діяльності;
– залучення до соціальних контактів;
– залучення до життєвої активності у соціумі.
Щодо забезпечення цілісного, комплексного підходу у роботі з важкими дітьми необхідно належним чином вникнути: що містить в собі корекційно-розвивальна робота.
Етапи педагогічної підтримки:
1. Діагностичний – фіксація факту сигналу проблемності, проектування діагностики припущеної проблеми, встановлення контакту з дитиною проговорення проблеми самим учнем, сумісна оцінка проблеми.
2. Пошуковий – організація пошуку причин виникнення проблеми, огляд ситуації з різних сторін.
3. Договірний – проектування дій педагога і дитини, налагоджування договірних відносин і заключення договору у будь-якій формі.
4. Діяльнісний – а) діє сама дитина: з боку педагога – ухвалення її дій, стимулювання, заохочення ініціативи; б) діє сам педагог: координує дії спеціалістів у школі та поза неї, пряма невідкладна допомога учневі.
5. Рефлексивний – сумісне обговорення з дитиною успіху і невдач попередніх етапів діяльності, осмислення нового досвіду життєдіяльності.
Отже, по-перше, виділяється група дітей, по відношенню до яких буде здійснюватись корекційно-розвивальна робота;
по-друге, проектується сам процес організації диференційованої допомоги дітям кожної групи;
а далі здійснюється безперервна спільна розробка методичного забезпечення корекційно-розвивальної роботи.
Здійснено умовну диференціацію дітей за проблемами життєдіяльності і розвитку.
Перша група – діти з незначними порушеннями інтелектуальної сфери (з труднощами у навчанні, що пов’язані з дисграфією, дислексією, дискалькулією, різними формами інфантилізму, недостатнім розвитком просторових уявлень, порушенням пам’яті, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю).
Організація диференційованої допомоги таким дітям містить в собі використання різноманітних технологій навчання, ранньої діагностики і корекції, а саме:
– розробка форм й прийомів організації корекційно-розвивального освітнього процесу;
– психолого-педагогічна діагностика;
– надання індивідуальної допомоги;
– організація заходів з метою підвищення мотивації навчання і пізнавальної активності учнів.
Нажаль ліквідація прогалин можлива лише у деяких випадках, так як у багатьох дітей поріг сприйняття навчальної дисципліни може бути низьким, отже зусилля педагогів скоріш за все не будуть плідними, дитина не засвоїть шкільну програму успішно, але у роботі з такими дітьми є реальним:
– систематичне навчання учнів загальнонавчальним вмінням й навичкам;
– розвиток в учнів внутрішньої мотивації навчальної діяльності, стійкого пізнавального інтересу до навчання.
Педагоги використовують інклюзивні навчальні технології, що залучають дітей до загального процесу.
Друга група – діти з порушеннями поведінки:
– з яскраво вираженими акцентуаціями характеру;
– з патохарактерологічними реакціями (реакції протесту, опозиції, негативного наслідування);
– з психопатією.
Педагогічна корекція та профілактика девіантної поведінки дітей здійснюється через:
– групи педагогічної підтримки.
У визначених групах педагогічна підтримка здійснюється:
1) на особистісному рівні через
– розкриття слабких функцій особистості, роз’яснення вихованцю особливостей його поведінки, виходячи з його психотипу;
– надання допомоги у знаходженні засобів компенсації слабких функцій, контролюванні своєї поведінки у взаємовідносинах з оточуючими;
2) через використання форм і прийомів організації таких видів діяльності:
– проективно-рефлексивна (самоусвідомлення, колективна рефлексія, самопрограмування, колективне проектування);
– адаптивно-розвивальна (тренінгові форми, роз’яснювально-коригуючі форми);
– активно-перетворююча (прогностично-моделюючі форми, ігрові форми, проблемно-пошукові)
Наступний напрямок роботи – профілактика відхилень поведінки:
– привчання дітей до чіткого і невідхильного дотримання режиму дня;
– ставити дітей перед необхідністю продумувати всілякі проблемні ситуації (аналізувати ситуацію: до чого може призвести дана поведінка, власна чи інших людей; пропонувати свої варіанти виходу з кризи);
– свої вимоги доводити до кінця, добиватися виконання обумовлених при вступі у навчальний заклад, правил;
– проведення зібрань з соціальною спрямованістю.
Третя група – діти з астенічним або реактивним станом і конфліктними переживаннями.
Профілактика кризового стану містить в собі:
– створення збагаченого творчого середовища, у якому кожна дитина здатна знайти зону комфорту і успіху, – (досягається шляхом синтезування арттерапевтичних методів);
– створення постійно підтримуючого психологічного “фону” для дітей, організація оптимальних психологічних умов щодо успішного розвитку їх особистості:
– звільнення від комплексів та переживань за рахунок з’явлення впевненості у собі, власних силах, усвідомлення широти свого творчого і психічного потенціалу;
– навчання засобам самоконтролю, самоорганізації, самоаналізу, самодисципліни;
– стимулювання творчої активності дитини;
– використання комплексу спеціальних вправ.
Орієнтирами в організації корекційно-розвивальної діяльності є не корекція, що виснажує, коли педагоги розраховують лише на численні спеціальні заняття, а діти не бачать зв’язку між цими заняттями і реальним життям; а успішна повноцінна життєдіяльність, життєтворчість.
Корекція здійснюється у ході життєвого становлення особистості.
Навчальний процес є загальним для усіх дітей, при цьому діти з проблемами є активними учасниками пізнавальної діяльності на рівні можливостей у зоні успіху.